http://www.kmu.gov.ua

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 грудня 2006 р. № 1774
ПРОГРАМА розвитку виробництва дизельного біопалива

1. Загальна частина Згідно з вимогами ЄС, частка використання біологічного та інших видів палива, що виробляються з відновлювальних ресурсів, у структурі енергоспоживання країн — членів ЄС становитиме до кінця 2006 і 2010 років відповідно 2,75 та 5,75 відсотка. З урахуванням цього в Україні, яка має намір співпрацювати з країнами ЄС, повинно вироблятися та споживатися у 2010 році не менш як 520 тис. тонн усіх видів біопалива. Забезпечити пальним аграрний сектор, а в подальшому також інші галузі економіки з одночасним виконанням відповідних вимог ЄС можна шляхом розвитку виробництва біологічного палива, зокрема: розроблення для виробників палива індикативних планів збільшення обсягу його виробництва та запровадження механізму контролю за їх виконанням, включаючи запровадження системи санкцій за допущені порушення;
обов’язкове підтримання запасів біологічного або традиційного палива з домішками біологічного палива;
запровадження системи заходів щодо заохочення використання біологічного палива у сільськогосподарській і транспортній галузі.
Стабільне постачання енергоресурсів (дизельного біопалива) аграрному секторові економіки дасть змогу створити умови для переходу до його використання і у транспортних засобах загального користування.

2. Мета і завдання Програми Мета Програми полягає у підвищенні ... Мета Програми полягає у підвищенні рівня екологічної та енергетичної безпеки України, зменшенні залежності національної економіки від імпорту нафтопродуктів, забезпеченні аграрного сектору економіки та транспортної галузі дизельним біопаливом.

Програма спрямована на розв’язання таких основних завдань:

1) створення сировинної бази для виробництва дизельного біопалива, зокрема:

розроблення енергозберігаючих технологій вирощування ріпаку;

розширення площ вирощування ріпаку, підвищення його врожайності;

створення зон концентрованого вирощування ріпаку з метою наближення джерел сировини до місць виробництва дизельного біопалива;

2) створення технічної бази для вирощування, зберігання та переробки ріпаку, зокрема:

обґрунтування відбору системи машин та обладнання для технологічних машинних комплексів з вирощування і зберігання ріпаку, виробництва олії (з метою зменшення витрат на виробництво сировини);

здійснення комплексу заходів, пов’язаних з модернізацією та адаптацією дизельних двигунів внутрішнього згоряння до роботи з використанням дизельного біопалива;

3) розроблення нормативних документів (зокрема технічних умов) з питань виробництва та використання дизельного біопалива з подальшою підготовкою відповідних державних стандартів.

3. Обґрунтування шляхів розв’язання проблеми

налагодження виробництва дизельного біопалива

Протягом останніх трьох років середньорічне споживання дизельного палива в Україні становить близько 5 млн. тонн, а у 2010 році згідно з Енергетичною стратегією України на період до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. № 145, зросте до 7,7 млн. тонн.

Для гарантованого проведення сільськогосподарських робіт за технологічними нормами щороку необхідно близько 1870 тис. тонн дизельного палива і 620 тис. тонн бензину. Для виробництва такої кількості пального використовується близько 4,5 млн. тонн нафти, що переважно імпортується. У зв’язку з тим, що постійне зростання її вартості призводить до підвищення вартості нафтопродуктів, а отже, і сільськогосподарської продукції, традиційний варіант задоволення потреби сільськогосподарського виробництва за рахунок тільки нафтопродуктів малоперспективний.

Доцільніше перейти до забезпечення сільськогосподарських товаро-виробників біопаливом, що виробляється з ріпаку. На користь зазначеного варіанта свідчить досвід таких країн, як Німеччина, Франція, Австрія, Чехія, США, де для вирощування ріпаку використовується 10—14 відсотків ріллі.

Програмою визначається перспектива розвитку ріпаківництва, зокрема створення регіональних зон концентрованого вирощування озимого і ярого ріпаку площею від 50 до 70 тис. гектарів та технічної бази з виробництва дизельного біопалива.

Збільшення площі посівів ріпаку до 10 відсотків загальної площі ріллі в Україні і переробка 75 відсотків вирощеного врожаю на дизельне біопаливо дасть змогу розв’язати проблему стабільного постачання енергоресурсів аграрному секторові економіки з використання власного відновлювального джерела.

У країнах ЄС біопаливо використовується як у чистому вигляді, так і в суміші з дизельним. Найпоширенішим видом дизельного біопалива є метиловий ефір олії ріпаку. Для стимулювання його виробництва у більшості зазначених країн застосовуються податкові пільги, у тому числі нульова ставка акцизного збору для дизельного біопалива у чистому вигляді та знижена ставка для його сумішевих видів.

Основним компонентом для виробництва метилового ефіру є насіння ріпаку.

Прогнозні обсяги вирощування насіння ріпаку, виробництва метилового ефіру і частка його використання у рідких видах палива характеризуються такими показниками: (тис. тонн)

	Рік
	2007	2008	2009	2010
Прогнозний обсяг виробництва насіння ріпаку	2174	3600	6600	7500
Обсяг ріпаку для використання у виробництві метилового ефіру ріпакової олії		300	900	1890
Обсяг насіння ріпаку для використання у виробництві метилового ефіру ріпакової олії, відсотків загального обсягу		8	14	25
Обсяг виробництва метилового ефіру		100	300	623
Технологічні норми потреби в традиційному дизельному паливі для проведення сільськогосподарських робіт	1870	1870	1870	1870
Частка метилового ефіру ріпакової олії у технологічних нормах використання тради­ційного дизельного палива для проведення сільсько­госпо­дарських робіт, відсотків		5	16	33

  Для досягнення зазначених показників необхідно побудувати до 2010 року не менш як 20 заводів продуктивністю від 5 тис. до 100 тис. тонн і загальною потужністю не менш як 623 тис. тонн біопалива.

Орієнтовні витрати на виробництво 1 тонни метилового ефіру на заводах становитимуть 3020—3900 гривень залежно від урожайності ріпаку і ринкового попиту на його насіння та застосованих технологій його переробки. При цьому вироблятимуться також супутні продукти — до 1,8 тонни шроту та 0,05 тонни гліцерину загальною вартістю до 1260 гривень (усі показники наведено з урахуванням цін на I квартал 2006 року). Для порівняння — середні витрати на виробництво метилового ефіру у країнах ЄС становили у 2005 році від 509 до 688 євро.

З метою розв’язання проблеми забезпечення дизельним біопаливом сільськогосподарських підприємств та інших споживачів необхідно утворити при Мінагрополітики за участю представників заінтересованих органів виконавчої влади тимчасову міжвідомчу раду з питань координації:

проведення фундаментальних наукових досліджень з розвитку виробництва дизельного біопалива;

розроблення нормативних документів з питань виробництва та використання дизельного біопалива з урахуванням вимог законодавства ЄС;

стимулювання інвестиційної діяльності у галузі виробництва дизельного біопалива та забезпечення його сировиною.

4. Етапи виконання Програми

Програма виконуватиметься двома етапами.

На першому етапі (2007—2008 роки) передбачається сформувати сировинну, технічну та технологічну базу для виробництва дизельного біопалива, а також розробити нормативні документи з питань виробництва та використання такого палива.

На другому етапі (2008—2010 роки) планується реалізувати пріоритетні інноваційні проекти будівництва заводів з виробництва дизельного біопалива у зонах концентрованого вирощування ріпаку.

5. Механізм забезпечення виконання Програми

Для виконання Програми необхідно задіяти механізм її нормативно-правового, організаційного, фінансового, наукового забезпечення та створити систему моніторингу.

Нормативно-правове забезпечення

Законом України “Про альтернативні види рідкого і газового палива” передбачається стимулювання робіт із впровадження новітніх технологій. Відповідно до зазначеного Закону повинні бути підготовлені нормативні акти, спрямовані на активізацію розвитку в Україні ріпаківництва та будівництва заводів з виробництва дизельного біопалива.

Програма передбачає також розроблення відповідних державних стандартів у сфері виробництва та використання альтернативних видів палива, зокрема дизельного біопалива, з високими екологічними та технічними показниками його споживчої якості, оптимальними питомими витратами у різних галузях суспільного виробництва, показниками охорони праці і здоров’я людини.

Організаційне забезпечення

Організація виконання Програми покладається на Мінагрополітики, яке одночасно є її державним замовником.

Мінагрополітики:

здійснює загальне керівництво виконанням основних завдань, визначених Програмою;

залучає до виконання Програми інші центральні та місцеві органи влади, а також підприємства, установи та організації на конкурсних засадах.

Фінансове забезпечення

Для створення зон концентрованого вирощування ріпаку та будівництва заводів з виробництва дизельного біопалива залучатимуться:

інноваційні кошти, кошти вітчизняних та іноземних інвесторів;

кошти підприємств агропромислового комплексу.

Загальний обсяг витрат на будівництво одного заводу потужністю  100 тис. тонн дизельного біопалива на рік, елеваторних комплексів із загальною місткістю 350 тис. тонн, створення агротехнічних комплексів для вирощування ріпаку на площі 100 тис. гектарів становить близько 170 млн. євро.

Державна фінансова підтримка як один із способів прискорення розвитку виробництва дизельного біопалива повинна використовуватися лише для проведення наукових досліджень, розроблення та випробувань технологій, дослідних зразків техніки, перспективних сортів рослин, розроблення нормативної документації, стандартів. Державні кошти повинні використовуватися також для підтримки вирощування рослинної сировини (ріпаку), яка надаватиметься сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності та господарювання, що займаються її вирощуванням, і  підтримки селекції у галузі рослинництва.

Обсяг державної підтримки розвитку виробництва дизельного біопалива визначається щороку під час формування проекту державного бюджету з урахуванням пропозицій Мінагрополітики та інших центральних органів виконавчої влади, які братимуть участь у виконанні Програми.

6. Контроль за виконанням Програми

Безпосередній контроль за здійсненням заходів, визначених у додатку, ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів покладається на Мінагрополітики, яке щороку до 1 березня подає звіт Кабінетові Міністрів України, а у тримісячний строк після закінчення виконання Програми складає заключний звіт та узагальнює висновок.

Контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів здійснюється відповідно до законодавства.

7. Очікувані результати

Соціально-економічний ефект виконання Програми визначатиметься підвищенням рівня енергетичної безпеки країни, розв’язанням проблем стабільного постачання енергоресурсів аграрному секторові економіки з використання власного відновлювального джерела, що сприятиме:

зменшенню залежності національної економіки від імпорту нафтопродуктів, забезпеченню розвитку агропромислового комплексу;

поліпшенню екологічної ситуації;

збільшенню експортного потенціалу України; забезпеченню сталого розвитку населених пунктів;

зменшенню викидів вуглекислого газу згідно з вимогами Кіотського протоколу; гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу, в тому числі створенню підґрунтя для адаптації системи акцизного збору з енергоносіїв, що діє в Україні, до положень Директив 2003/96/ЄС і 2003/30/ЄС; дотриманню вимог екологічної безпеки (використання пального, що виробляється з рослин, які поглинають вуглекислий газ, зменшує емісію вуглекислого газу в атмосферу на 89—91 відсоток порівняно з використанням аналогічної кількості дизельного палива);

забезпеченню виконання Україною міжнародних зобов`язань з охорони навколишнього природного середовища, світових екологічних стандартів;

запобіганню безповоротній втраті частини гено-, демо- і екофонду країни; забезпеченню збалансованого і невичерпного природокористування на значній частині території України; підвищенню рівня зайнятості населення (будівництво 23 біопаливних заводів дасть змогу створити 4807 нових робочих місць, а також гарантує забезпечення понад 24,4 тис. працівників роботою, пов’язаною з вирощуванням, переробкою, зберіганням та транспортуванням рослинної сировини).

Виконання Програми у повному обсязі дасть змогу довести виробництво дизельного біопалива до 623 тис. тонн на рік, що сприятиме зменшенню імпорту нафти до 1,88 млн. тонн та відповідно скорочення витрат валютних ресурсів (на обсяг близько 40,4 млрд. гривень з розрахунку орієнтовної ціни нафти 2100—2400 гривень за 1 тонну). При цьому додаткові надходження до державного бюджету від сплати податку на додану вартість за реалізацію 623 тис. тонн дизельного біопалива, а також інших податків до державного та місцевого бюджетів становитимуть близько 0,53 млрд. гривень виходячи з орієнтовного розрахунку ціни дизельного біопалива до 3250—3950 гривень за 1 тонну._____________________

---

Дополнительная информация: